Тестування «невипускних» класів: ціна питання

Среда, 27 апреля, 2011 16:05

До мене як до народного депутата звернувся батько восьмикласника однієї звичайної херсонської школи, якого вчителі наразі примушують купувати «безплатні» збірники тестових завдань, використовуючи при цьому методи, що принижують людську гідність дитини. З огляду на вражаючу масовість подібних випадків, у свою чергу звернулася офіційно не лише до правоохоронних органів, але й Міносвіти.

У пошуках логіки міністерського рішення

школа ученики учніНа початку березня цього року шкільництво губилося в здогадах щодо причин упровадження для учнів 5-8 класів підсумкових контрольних робіт, скасованих Дмитром Табачником лише місяць потому, як всівся в міністерське крісло. І не тому, що ідея не подобалася. Адже потреба в підсумковому моніторингу навчальних досягнень, отриманих учням упродовж року, заперечити важко. Без неї щонайменше нелегко забезпечити наступність і логічність навчального процесу, а також мотивувати до повторення й узагальнення набутих знань. Ніщо так не дисциплінує учня як очікування хорошої контрольної роботи.

Запитання виникли до способу і терміну впровадження «нововведення».

З одного боку, народ отримав інформацію про наміри високого освітнього начальства за три місяці до завершення навчального року. Невже не можна було спланувати й оприлюднити це рішення хоча б із вересня минулого року, якщо освітні процеси в нашій країні адмініструються осмислено? Адже суттєво більш сумнівні гуманітарні проекти міністр до цього проштовхував із системністю, вартою кращого застосування. Нащо батькам, учителям і школярам такий стрес і навантаження на гаманець, помножені на авральну й адміністративну кон’юнктуру?

З іншого боку, нинішнє березневе «розхолодження» дітей, які шість місяців поспіль і гадки не мали про бізнес-плани міністерства, є результатом не менш не менш «логічного» попереднього кроку нинішнього міністра, який у березні минулого року скасував аналогічний наказ Івана Вакарчука з метою «уникнути перевантаження школярів у загальноосвітніх навчальних закладах у період завершення навчального року». Хоча до тих підсумкових робіт учні 5-8 класів готувалися якраз із вересня-місяця.

Щоправда, відмову від минулорічного моніторингу нинішній міністр мотивував і бажанням покласти край «несанкціонованому» вивертанню батьківських кишень. Тобто поборам, у яких міністерство не бере участі. «Якщо порахувати, скільки дітей мало піддатися цьому тестуванню, то вийде два з половиною мільйони на 64 гривні, то це 160 000 000 гривень без жодного дозволу, через комерційну структуру, без грифу міністерства», – обурювався Дмитро Табачник у квітні 2010 року в ефірі одного телеканалів.

Але рік потому комерційні структури міністра вже не дратували. Навпаки – лист Міносвіти №1/9-151 від 04.03.2011 р. уперше анонсував широкій громадськості не лише прізвища авторів збірників завдань, але назви видавництв, яким дозволено було їх видрукувати монопольно – «Ранок», «Основа», «Літера ЛТД». На батьківських форумах Табачника відразу ж звинуватили у прямому потуранні сумнівним оборудкам.

Як гукне – так і грюкне, або Чого і слід було чекати

На подібні звинувачення представники міністерства невтомно пояснювали, що купувати батькам збірники не треба, що «збірники будуть у школах».

У свою чергу, батьки на ці запевнення реагували так само, як і на прохання інших чиновників не купувати гречку, яка нікуди не зникне і не подорожчає. Ажіотажу додавала відсутність у батьків щонайменшої уяви про механізм підготовки до «тестів», які застукали їх зненацька, і текстів завдань, які за логікою мали бути у відкритому доступі хоча б на сайті Міносвіти. Перелякані батьки штурмували місцеві ринки і книгарні, накручуючи ціну на збірнички, а вчителі, зі свого боку, мотивували учнів до їх придбання відповідними домашніми завданнями.

Зі слів батька вищезгаданого херсонського школяра, вже наприкінці березня учням класу його сина було наказано під запис у щоденник здати 75 гривень на придбання збірників завдань для проведення підсумкової атестації, а на початку квітня те саме було запропоноване і батькам на батьківських зборах. З огляду на те, що в управлінні освіти Херсонської міської ради батька запевнили у відсутності потреби купувати подібні збірники за власний кошт, він вимогу класного керівника виконати відмовився. І відразу пошкодував…

Адже вже із середини квітня учні не лише почали отримувати домашні завдання за цими книжечками, але й оцінюватися за їх виконанням. Відповідно, школяр, який не мав удома рекомендованих міністерством збірників, почав отримувати неприховано негативні оцінки за їх виконання – у тому числі «дуже погано», тобто «одиниці», а також піддаватися приниженню й образам з боку вчителів і класного керівника.

Отож, обіцяний Табачником у квітні минулого року «кваліфікований зріз знань» перетворився на інструмент викачування коштів із батьківських гаманців, а збірники завдань і відповідей до підсумкових контрольних робіт – на повноцінні шкільні підручники.

При цьому міністерських чиновників жодним чином не збентежила ні критична маса помилок, віднайдених учителями-практиками в тих завданнях, ні пропедевтична спрямованість більшості шкільних курсів, що викладаються у 5 класі, до прикладу. А 12-річних школярів учителі почали аврально «натаскувати» за збірниками контрольних завдань із навчальних предметів, не орієнтованих взагалі на отримання системних знань і проведення підсумкових контрольних робіт.

Невже Табачнику і його заступникам невідомі «ази» вікової фізіології, відповідно до котрих і вибудовуються пропедевтичні курси для дітей, у яких лише формується абстрактне мислення? Адже головна мета таких курсів – прищепити інтерес і любов до предметів, які учні з наступного року вивчатимуть системно. Уявляєте, як почали любити 5-класники «контрольні» предмети і школу в цілому після подібних експериментів чиновників «від освіти»?

Бізнес-проект із обмеженою відповідальністю

Як відомо, комерційний успіх будь-якого бізнесового проекту напряму залежить від рівня попиту. Невелика затримка із пропозицією лише посилює позитивний ефект.

Давайте порахуємо. Від часу надання майбутньому товару споживчої вартості й оприлюднення імен його виробників у відповідних документах Міносвіти (16.02 – 03.03. 2011) до появи текстів збірників на сайті міністерства (07.04) минуло більше місяця. Впродовж цього часу знервовані батьки й освітяни не мали іншого виходу, як поспішати – до початку проведення контрольних робіт лишалося два місяці, між тим як інформацією монопольно володіли «придворні» видавництва.

За тиждень до появи текстів завдань у широкому доступі (29.03) міністерство додало масла у вогонь ще одним листом – «Щодо незадовільної підготовки до проведення підсумкових контрольних робіт учнів 5-8 класів» (№1/9-220). Місцевих освітян попросили «особисто доповісти про вжиті заходи до 15-00 4 квітня поточного року у телефонному режимі». Схоже, темпи реалізації збірників не відповідали очікуванням ділків, а зусилля шкіл у цьому напрямку було визнано незадовільним. Інакше, звідки б у міністерстві дізналися про «незадовільність» підготовки до робіт – до їх проведення?

Навіть, якщо батьки обмежилися лише придбанням збірників завдань за ціною, щонайменше в 20 разів вищою від їх собівартості, ігноруючи окремо видані збірники відповідей, – навіть у цьому разі прибуток зацікавлених осіб вийшов за межі 180-200 млн. гривень. При цьому, як свідчить херсонський випадок, у деяких школах мотивація до придбання збірників не меншає навіть після появи текстів завдань в електронному доступі – мали ж директори відреагувати на останній лист міністерства.

Тим часом про корупційну складову такої бізнес-активності питання ставити марно і безперспективно – формально Міносвіти за нинішню ганебну ситуацію, що виникла навколо авральної підготовки до підсумкової атестації «невипускних» класів, не відповідає. На жаль, так само, як і за решту подібних продуктів власної життєдіяльності.

Леся Оробець,

спеціально для УНІАН

Фото «Сегодня»