«Одіссея Володимира Бахтова»: в Миколаєві відкрилась виставка ранніх офортів митця

15 марта, 2021 19 :07

Миколаївський художник Володимир Бахтов, офорти якого прикрасили нове, унікальне за композицією, автурою, оформленням видання — поему-баладу «Скіфська одіссея» Ліни Костенко — чи не єдиний у світі, хто проілюстрував одну з найпопулярніших книг людства. В Миколаївській муніципальній виставковій залі відкрилась персональна виставка офортів митця, які раніше не були презентовані широкому загалу, — про це йдеться у релізі мистетцвознавиці Олександри Філоненко, опублікованому на сторінці відкриття виставки в соціальних мережах.

Більшість офортів Володимира Бахтова, якими проілюстровано поему Ліни Костенко «Скіфська Одіссея», було створено в досить короткий період: з 1981 до 1987 року. В. Бахтов був іще зовсім молодим художником, і саме у цих серіях формувалася впізнавана художня манера й особливості офортної техніки митця. Не останню роль у цьому формуванні відіграли поїздки до офортної майстерні будинку творчості «Сенеж», де графіки з усіх республік СРСР могли збиратись і обмінюватися творчими ідеями в атмосфері більш вільній і творчій, ніж у будь-якій іншій мистецькій царині того часу.

 

 

«Володимир Бахтов досяг надзвичайної майстерності у володінні складною технікою офорту, і це помітно вже в роботах із найбільш ранніх серій, репродукованих у книзі, – «Ольвійські легенди» та «Малі річки України». Ми бачимо складні багатофігурні композиції, деталізоване моделювання простору, тонкі градації тону й надзвичайне різноманіття фактур. Художник свідомо відійшов від експериментально-формальних пошуків естампу 80 – 90-х років і наслідував умовно консервативний принцип створення класичної композиції. Найчастіше людські фігури й фігури тварин вибудовуються у фризові композиції, які нагадують античні фризи із зображенням ходи людей і богів», — йдеться у повідомленні.

Цей період творчості сам художник визначає як міфопоетичний або романтичний. І хоча на багатьох роботах зображено просту селянську працю – збирання винограду, вівчарство, заготівлю очерету, рибальство тощо, композиції постають як картини ідилічного життя поза конкретним часом. У цьому є велика екзистенційна правда: сам простір України з її неосяжним степом і широкими ріками вимагає від людей, які в ньому живуть, певної діяльності, і неважливо, хто ці люди – трипільці, кімерійці, греки, скіфи, сармати, татари чи українці. Міняється техніка й темп життя, але залишається архетипний сюжет про вкорінену в ритми природи, священну працю на землі.

Зовсім інша манера зображення й зовсім інші сюжети спостерігаються в ілюстраціях до «Історії» Геродота, книги IV «Мельпомена», фрагментарно використаних у «Скіфській Одіссеї». І хоча композиції також часто мають фризовий характер, моделювання простору повністю відсутнє. Це інша історія – про зіткнення цивілізацій, про конфлікти й пошуки порозуміння – текст, написаний фігурами людей, ніби складними, пластичними ієрогліфами на площині аркуша, про реалії, у яких Україна живе споконвіку. Це вже історичний час, зафіксований у хроніках.

Таке переплетення міфопоетичного та історичного присутнє й у поемі Ліни Костенко. Художник і поетеса однаково й майже одночасно відчули простір України та відтворили ці відчуття мовами різних мистецтв. І саме цей щасливий збіг створив цю книгу.

 

Фото: Світлани Чабанової, Світлани Аміршадової.