Аншлаг, овації та тріумфальний лавровий вінок: як в 1907 році в Миколаєві вперше вшанували пам’ять українського поета Тараса Шевченка

23 мая, 2021 16 :15

У Миколаєві, на відміну від інших південних міст України, перші «Шевченківські вечори» — вшанування пам’яті видатного українського поета Тараса Шевченка — відбулись лише після 46 років з дня його смерті. На той момент вся Україна, навіть Російська імперія започаткували традиційні заходи до дня народження та дня пам’яті Кобзаря, на яких читали його твори, лекції про поета, ставили вистави за його творами. В тогочасному Миколаєві вшанування Шевченка розпочалось зі створення в місті Українського товариства “Просвіта” істориком, композитором і громадським діячем, популяризатором української культури та мови Миколою Миколайовичем Аркасом. Сталась ця подія 16 лютого 1907 р.

А вже 18 березня 1907 року в Миколаєві відбувся перший в історії міста вечір пам’яті Тараса Шевченка. Подія ця викликала чималу увагу з боку миколаївських журналістів та висвітлювалась на сторінках березневих випусків «Николаевской газеты».

«Миколаївський хронікер» не зміг пройти повз такої знакової для всієї української спільноти міста події, тому ми спільно з Миколаївською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. О. Гмирьова розкажемо, як це відбувалось.

Вже 17 березня в «Николаевской газете» анонсувалося майбутнє «Шевченківське свято» ініційоване миколаївською «Просвітою» в театрі Шефера (зараз — Миколаївський художній академічний російський драматичний театр).

У програмі чотири відділення: 1) Музично-літературний поділ; 2) уривок опери «Катерина» Миколи Аркаса; 3) уривок драми»Невольник» драматургія М. Кропивницького; 4) Апофеоз. Під час апофеозу мало відбутися  дійство: «жива картинка» під час якого «Україна» вінчає поета Тараса Шевченка лавровим вінком.

Декорації «живої картинки» авторства художника Ю.М. Маковського, дерижер хору — Г.Ф. Манілов. Квитки можна було придбати у магазинах по центральній вулиці Миколаєва Соборній, або у день вистави у касі театру. Ціни: крісла — 65 коп, «гальорка» — 25 коп.

В самій газеті містився детальний опис свята. Публікуємо його повністю.

«Инициатива чествования возникла у нас благодаря товариществу «Просвіта», которое надеясь на николаевских почитателей, предлагает отпраздновать «Шевченкове свято» с большой торжественностью по довольно разнообразной программе из его избранных произведений. В программу входят: одно действие оперы «Катерина» (муз. Н.Н. Аркаса), одно действие драмы «Невольник» N.N., певчее соло, кантата, «Бьют пороги» муз Лисенко в исполнении смешанного хора в 120 человек в национальных костюмах с оркестром и апофеоз — живая картинка в которой Украина венчает поэта лавровым венком».

Отже, як ми можемо бачити, дійство було дійсно грандіозне. Вже 19 березня в «Николаевской газете» виходить замітка про те, як відбулось «Шевченківське свято». Миколаївська публіка була в захваті і зустрічала кожне відділення програми оваціями.

Під час апофеозу бюст поета увінчали лавровим вінком.

«Апофеоз был представлен художником Маковским с большим вкусом. На пьедестале, среди тропической зелени, возвышался бюст Шевченко, окруженный типажами из его произведений. Хор исполнил «Як умру», публика выслушала эту заунывную украинскую мелодию стоя. Затем при пении «Слава», бюст украинского поэта был увенчан лавровым венком».

 

Пізніше на сторінках «Николаевской газеты» з’являється повідомлення від «Просвіти», яка дякує миколаївцям, які відвідали захід.

Ось так відбулись перші в Миколаєві «Шевченківські дні».  Вшановують Шевченка в день його народження, в день смерті і в Миколаєві сучасному. Тому, шановний читачу, традиція ця понад сторічна збереглась. І великою мірою завдячуючи «Просвіті» і видатному українському популяризатору Миколі Аркасу. Про його життя, творчість «Миколаївський хронікер» ще розповість у наступних випусках.

Нагадаємо, що про сурове миколаївське життя наприкінці 19 ст. можете прочитати на віртуальних сторінках видання MyCity.