Три миколаївські спортсменки, котрі подолали стереотипні уявлення про пауерліфтинг

24 июня, 2021 13 :26

Жінок в минулому часто переконували, що спорт – це чоловіча справа, а їм варто ходити на танці, грати на піаніно та готувати. В останні десятиліття ситуація значно змінилася. Сьогодні заняття спортом популярні як серед чоловіків, так і серед жінок, але окремі види досі асоціюються у більшості як суто «чоловічі», або суто «жіночі». Для багатьох частиною «чоловічого» спорту є агресивність та фізичний контакт, а елегантність, грація та артистизм – «жіночою».

Пауерліфтинг – один із тих видів спорту, де треба постійно боротися зі стереотипним твердженням, що це грубий вид спорту і що жінкам в ньому немає місця. Однак в Миколаївській області цей вид спорту став доволі популярним серед жінок. Як розповідає представник Федерації пауерліфтингу України в Миколаївській області Олексій Горний, кількість жінок, які бажають займатися саме силовими видами спорту, зросла на 30% порівняно з минулими роками. Він зазначає, що в області кількість спортсменок з пауерліфтингу сягнула за сотню.

Ми вирішили познайомити читачів із трьома успішними спортсменками, які займаються пауерліфтингом, та які своїм прикладом доводять, що цей вид спорту не тільки для справжніх чоловіків, але і для справжніх жінок.

«Не треба мені розповідати, якою я повинна бути»

У Миколаєві є абсолютна чемпіонка світу з пауерліфтингу 2008, 2010, 2012 років, володарка 14 світових рекордів, реабілітологиня та тренерка Анна Куркуріна.

Наразі їй 54 роки, а у пауерліфтинг Анна прийшла в 40-річному віці. Спочатку вона записалася на заняття в тренажерний зал, займалася аеробікою і гімнастикою. Але її м’язи вимагали більшого навантаження, і Анна почала тренуватися з чоловіками.

Куркуріна зазначає, що йшла в цей вид спорту не ламати стереотипи, просто знайшла себе, і від цього отримає величезне задоволення.

«Я б не була тією, ким є зараз, якщо б близько до серця сприймала думку сумпільства. Я йду туди, куди я хочу, я роблю те, що хочу, тому що я завжди слідую за покликом серця. Мені завжди подобались силові види спорту і залізо, я не знаю причин, але це так. І в 40 років я побачила програму, в якій розповідали про найсильнішу дівчину на планеті. Я почала тренуватися і стала не просто найсильнішою жінкою на планеті, я стала сильною людиною і не залежу від думок інших. Не треба мені розповідати, якою я повинна бути. Я маю дивитися в дзеркало і подобатись собі, адже кожна людина має жити для себе, а не для інших. Ти маєш любити себе, тоді ти свою любов передаєш іншим», — розповідає спортсменка.

За її словами, в спорті головне мати прагнення досягти успіху, і не має значення  — жінка ти чи чоловік. Крім того, Куркуріна впевнена, що у багатьох жінок поняття ідеалу кардинально відрізняється від прийнятих життєвих норм і стандартів більшості людей, тому «жіночність» для кожної своя.

«Пауерліфтинг допомагає досягати цілей не тільки в спорті»

Ще однією представницею пауерліфтингу у Миколаєві є 28-річна Ірина Горна — Майстер спорту міжнародного класу з класичного пауерліфтингу, призерка Чемпіонату України з класичного пауерліфтингу 2018 року, учасниця чемпіонату Європи з класичного пауерліфтингуIPF 2018 року, призерка Чемпіонату України з класичного жиму лежачи 2017 року, тренерка.

Вона розповідає, що звичайне бажання привести своє тіло в гарну форму переросло в любов до пауерліфтингу. Спортсменка прийшла в цей спорт у 21-річному віці, а вже за рік почала виступати на змаганнях із класичного жиму лежачи та здобувати свої перші перемоги.

«Пауерліфтинг допомагає досягати цілей і не тільки спортивних. Коли ти прагнеш завоювати певну вершину і підняти певну ваги, ти просто націлена на результат і йдеш до перемоги. Ця цілеспрямованість допомагає у житті.  Крім того, як бонус, отримуєш гарне тіло», — розповідає тренерка.

Вона впевнена, що міфу, ніби через силові вправи дівчина може «перекачатися», час позбутися, адже силові тренування — це не тільки штанга, але й робота з гантелями, гирями або вагою власного тіла.

Ірина розповідає, що для жінок, які лише починають займатися цим спортом, дуже важливо знайти кваліфікованого тренера/ку, тому що жіночі тренування відрізняються від чоловічих не в вазі, яку вони піднімають, а в особливостях будови жіночого тіла.

«У кожній жінці живе амазонка»

Знайомство з пауерліфтингом у Юлії Олізаренко відбулося шість років тому, зараз їй 32 роки. За цей час вона встигла завоювати безліч медалей та здобути звання чемпіонки Європи та України: 2017 р. — абсолютна чемпіонка, рекордсменка Європи GPA (UPC) по жиму лежачи серед аматорів, 2018 р. — абсолютна чемпіонка, рекордсменка Світу GPA (UPC) по жиму лежачи, становій тязі серед аматорів, 2019 р. — абсолютна чемпіонка, рекордсменка Кубка Євразії GPA-ІPO (UPC) по жиму лежачи серед аматорів, 2019-2021 рр. —  абсолютна чемпіонка турніру «Залізна Нація» WPRO по жиму лежачи і становій тязі. ELITA в жимі лежачи і становій тязі UPC / WPA в аматорському і PRO дивізіонах. Суддя з пауерліфтингу першої категорії.

Юлія розповідає, що пауерліфтингом займається її чоловік та за сумісництвом тренер. Вона часто бувала на змаганнях і бачила багатьох спортсменів та спортсменок. Саме приклад інших жінок надихнув її почати тренуватися. Спочатку мало хто вірив, що захопленням пауерліфтингом переросте у щось більше, проте Юлія довела, що вона боєць, який готовий йти до перемоги.

«Я почала тренуватися і через три місяці відбулися мої перші змагання в Миколаєві, це був кубок України. На перших змаганнях мої результати з жиму лежачи – 75 кг, станова тяга – 125 кг. Я виконала норматив майстра спорту України в жимі лежачи — це були перші важливі змагання. Далі стало цікавіше. Під час тренувань в такому виді спорту, ти відчуваєш себе не просто сильною, ти відчуваєш мотивацію досягати успіху, хочеться зростати», — розповідає спортсменка.

За час спортивної кар’єри Юлія неодноразово стикалася з упередженнями та нерозумінням суспільства, однак ніколи не звертала на них уваги. Радить робити так і іншим.

«У мене є син, був кесарів розтин. У такій ситуації жінкам кажуть, що більше п’яти кілограмів підіймати не можна, потрібні помірні фізичні навантаження. Я – людина дуже цілеспрямована, якщо чогось хочу, я до цього йду. Коли я почала досягати результатів, коли з’явилися перші рекорди, люди почали говорити: «Навіщо це тобі потрібно», «Ти перетворишся на чоловіка», «Це чоловічий спорт». Я продовжувала виступати на змаганнях, мої кілограми росли, але зовнішність не змінювалась. Звичайно, у спортсменок помітні м’язи, але вони зникнуть, коли ти припиниш займатися — це професійна діяльність», — розповідає Юлія.

Спортсменка зазначає, що часто люди не розуміють, що жінки не просто приходять до спортивної зали та тягають штанги, за цим стоїть правильно підібрана програма тренувань.

«При правильному виконанні рухів і при правильній роботі — це безпечно. Виходячи зі спортзалу одягаю сукню, беру сумочку і ніхто на вулиці не може зрозуміти і повірити, що я піднімаю таку вагу. Працюючи з такою вагою та викладаючись на тренуваннях, ти розумієш, що можеш впоратися з усім, що ти не така вже маленька і крихка, а що ти сильна і вольова. У кожній жінці живе амазонка», — впевнена Юлія.

Популяризація історій успіху спортивних лідерок – шлях до подолання гендерних стереотипів

Стереотипи про «чоловічі» й «жіночі» види спорту впливають на суспільство, в тому числі і на молодь, яка обирає спортивні гуртки та секції. Більшості з нас потрібні свої взірці у професійній сфері, досвід та успіх яких надихають. Засоби масової інформації якраз і формують та транслюють нові суспільні зразки, даючи власні «уроки життя», зокрема й у сфері гендерних відносин.

Корисним є збалансоване висвітлення у засобах масової інформації досягнень як спортсменів так і спортсменок, адже кожна людина, незалежно від статі, має право на розкриття власного таланту і здібностей. Проте, як показують результати моніторингу регіональних медіа в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики» у квітні 2021 року, Миколаївська область потрапила у перелік ЗМІ, публікації яких є найменш гендернозбалансованими, де кількість згадувань про чоловіків у 4 рази перевищує кількість жінок. Показник присутності експерток і експертів у матеріалах  про спорт у регіональних медіа теж незбалансований.

Ми впевнені, що розповідь історій миколаївських спортсменок допоможе подолати стереотипні уявлення про гендерні моделі в спорті. Позитивні приклади історій жінок мають надихнути інших, додати їм впевненості в тому, що всі види спорту заслуговують бути як жіночими так і чоловічими.

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Автор: Альона Коханчук