«Агрофірма Корнацьких» провокує кровопролиття?

Пятница, 12 апреля, 2013 12:03

На почтовый ящик редакции пришло письмо от читателя, представившегося юристом из г.Первомайска. Поскольку размышления автора касаются «горячей» темы — конфликта вокруг земли в селе Чаусово-2, предлагаем ознакомиться с этим материалом.

 Текст печатается в оригинале, без редакционной правки.

Якось так від самого початку аграрної реформи у нас повелось, що перед крупнотоварним виробником-орендарем усі повинні хилитися з тієї лише причини, що він — крупнотоварний. Водночас орендодавцем можна попихатися, як заманеться, а дрібнотоварного виробника з його потребами, тим паче, коли то не фермер, а одноосібник, — взагалі мати за ніщо.

Поки що не вельми хто переймається, як і чим розраховується орендар і за користування землею, хоч ті розрахунки більше нагадують знущання над людьми, аніж платню.

Подібне ошуканство вкупі із постійною заборгованістю в розрахунках за оренду землі та неефективним її використанням і спонукають селян до пошуків кращого орендаря. Але з’ясувалося, що його знайти нелегко, і передати паї іншому не просто, бо існують визначені договірними умовами терміни оренди, а окрім цього — ще й деякі “хитрі” виверти, що їх завжди може застосувати орендар собі на руку. Ось чому селян неоднаразово застерігають утримуватися від довгострокових угод з орендарями. Адже, коли чесність у стосунках між землевласником та орендарем останній перетворює в нічого не варту умовність, орендодавець мусить захищати свої інтереси як може. Все просто: якщо орендар покаже себе хорошим господарем і чесним партнером, то договір з ним можна поновлювати і поновлювати, а коли ні, то ліпше на довше не зв’язуватись.

Точкою постійної напруги у стосунках між керівниками крупнотоварних сільгосппідприємств та власниками земельних паїв, як і причиною постійних нарікань останніх, є плата за оренду землі. Безповоротно минув той час, коли учорашні колгоспники, отримавши за свій пай два-три центнери далеко не кращої якості зерна, раділи, бо вважали, що одержали його задурно. Люди дедалі більше усвідомлюють, що земля — їхня власність, вони не зі слів знають, що і при яких затратах можна з неї мати, а відтак хочуть мати більше.

Так, по Первомайському району оціночна вартість земельних часток (паїв) становить від 45000 до 80000 грн., це залежить від площі земельної ділянки та якісних характеристик ґрунту. Вартість 1 га ріллі по області становить 17000 грн.

На сьогоднішній день орендна плата за користування земельною часткою — паєм — складає не менше 3% від нормативно грошової оцінки землі (якщо землі приватної власності, орієнтовно від 1500 до 6000 грн. за пай).

Можливий дохід, який може бути отримано від використання земельної ділянки, при самостійному на ній господарюванні, становить близько 2400-4000 грн. з 1 га, в залежності від сільськогосподарських культур, якими засіяна ділянка та ринкової вартості вирощеної сільськогосподарської продукції. Орендна ж плата по району в середньому становить біля 500-600 грн з гектару.

Відтак в районі утворилася крайньо парадоксальна ситуація, за якої офіційний власник землі та майна порівняно з тим, хто цією землею і майном користується на правах оренди, виглядає фігурою третьорядною, бо уклавши довгострокові договори оренди, фактично позбувся свого майна. Більш того однією з найкрупніших агрофірм — ТОВ «Агрофірма Корнацьких» — в районі взагалі укладено незаконні договори купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, оскільки, відповідно до п.15 перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ, до набрання чинності законів України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте Цивільним кодексом України не передбачено можливість визнання дійсним правочину, вчинення якого заборонено законодавством.

Саме з огляду на викладене незаконні договори купівлі-продажу, які укладала свого часу агрофірма Корнацьких, скасовано в судовому порядку та землю в селі Чаусово-2 повернуто тим, хто має на неї право – працівникам бюджетної сфери. Адже й вони мають за щось навчати своїх дітей, лікуватися та й просто гідно жити, не претендуючи на квартири в «олімпійській дєрєвні», але маючи можливість заробити на життя на своїй землі.

Однак наразі ми бачимо, як фактичний власник агрофірми, Аркадій Корнацький, активно провокує конфліктну ситуацію, намагаючись засіяти землю, передану людям. У своїх чергових зверненнях-відкритих листах він «прогнозує», що передача землю бюджетникам «у найближчий час може привести до важких наслідків для сотень громадян». І зазначає, що це є «спланованою провокацією, розрахованою на те, щоб створити соціальну напругу в Первомайському районі, довести її до соціального вибуху, до протистояння різних груп населення, не виключено, що з кровопролиттям». Насправді саме А.Корнацький провокує протистояння між людьми, не бажаючи віддавати землю, якої він незаконно користувався протягом багатьох років, сплачуючи при цьому людям мізерну частину від того, на що вони насправді заслуговують.

 Автор: Сергій Радченко, правозахисник, юрист із 30-річним стажем, місто Первомайськ.