«Да, сорвалась, да не должна была этого делать», — учителя о директоре николаевской школы, ударившей книгой девочку

Пятница, 26 апреля, 2013 11:34

В редакцию интернет-издания «Мой город N» пришло письмо от учителей школы №44, директор которой на уроке сорвалась и ударила ребенка книгой так, что у той остались синяки, а родители теперь боятся водить своих чад в школу. Учителя оправдывают действия директора, обозначая, что если бы дети слушались и выполняли все, что им говорят учителя — инцидентов бы не происходило.

ЧИТАЙТЕ: Директор николаевской школы на уроке сорвалась: у ребенка остались синяки и царапины (ФОТО, ДОКУМЕНТ)

В Николаеве родители требуют уволить учительницу, избившую девочку книгой (ВИДЕО)

Предлагаем вниманию наших читателей текст обращения (в оригинале):

Лунає дзвоник на урок, і я входжу до класу…

 Вчора ввечері, готуючись до цього уроку, перегорнула не одну книжку, в Інтернеті шукала ілюстрації, приготувала презентацію, довго думала, як побудувати урок, які питання задати, які завдання запропонувати. Задоволена своєю роботою, поклала надрукований конспект в папку, «скинула» на флешку презентацію. І ось зараз входжу до класу і мрію про одне: все заплановане провести, щоб мене послухали, не відволікалися, не розмовляли, а працювали. І щоб мої учні взяли те, що я можу їм дати. Бо я знаю, як навчати, я хочу навчати, я вмію навчати. Діти, беріть мої знання, користуйтеся ними, знайте, скільки знаю я, знайте більше мене.

 Але мріям не судилося здійснитися! Перші 5 хвилин я їх заспокоювала і намагалася посадити на місця, чекала, поки вимкнуть телефони, ще 5 хвилин терпляче чекала, поки приготуються до уроку. І далі: не знаю, не підготував, забувся, не читав. Смішки, викрикування, ігри на мобільному під партоюі т. п.

 Урок, який я вчора виплекала, творила розумом і серцем, полетів шкереберть. На жаль, це все частіше трапляється в сучасній школі. Звичайно, не завжди це так, але…

 Ось у таких умовах працюють зараз учителі. Працюють, не опускають рук! І кожного уроку з надією входять до класу. Чи є на землі професія більш благородна вчительської?

 Але в нашій державі ставлення до вчителя зневажливе. Що б не сталося в школі, винні вчителі. А батьки? Коли вже почнуть питати з батьків, коли вони справді почнуть нести відповідальність за поведінку, навчання їхніх дітей.

 Зараз Інтернет гуде про випадок, який стався з директором нашої школи. Ніхто не слухає її пояснень: не била вона дівчинку, книжку кинула на парту. А книжка, розкрившись, зачепила дівчинку. Так, зірвалася. Так, не витримали нерви. Так, не повинна була цього робити. Але дайте відповідь на питання: чи кинула б вона книжку, якби дівчина слухала її, виконувала на уроці те, що повинна виконувати. Цей клас дуже не простий. Щоб провести урок в цьому класі, треба докласти багато зусиль та енергії.

 Ми сподіваємося, що батьки наших учнів, серед яких є й випускники нашої школи, з порозумінням поставляться до прагнення педагогічного колективу знайти спільну мову, і ми зможемо порозумітися.

 Припав до душі один коментар: «Успешный процесс обучения в педагогике возможен лишь тогда, когда в сознании учеников сформирован авторитетный образ учителя. Учеба – тяжелый труд, который нужно контролировать. Одной мотивацией и «сладеньким», как нам втолковывают западные «психологи», не обойтись. Детей нужно учить трудиться». То ж хто навчить дітей трудитися, дасть знання? Тільки вчитель! І, якщо в нашій державі не зміниться ставлення до вчителів, якщо не припинять у ЗМІ створювати образ учителя – жорстокого, бездушного хапуги – наша школа перетвориться на школу, схожу на американську, де учні на уроці займаються своїми справами, на голові стоять, а вчитель, не звертаючи уваги на цей хаос, веде урок. І в результаті діти отримують атестати, в яких за знання предметів стоять нулі. Такої освіти ми прагнемо?

 М.О.Некрасову, російському поету, належать слова, які часто згадують напередодні Дня вчителя: «Учитель, пред именем твоим позволь смиренно преклонить колени». Не треба прихиляти перед нами коліна, просто поважайте нас і наш труд.

 Вчителі Миколаївської ЗОШ № 44